стільки планів, стільки драних планів на літо. і чим ми займаємось. а нічим. читати? нє. писати? нє. дивитись шедеври кінематографу? нє, я краще подивлюся шось тупе як двері, шоб афігєвать від власної відносної нетупості. а пора би прокинутися. скільки вже того літа лишилось??
голова важка, ніби там полова. тупий пульсуючий біль набридає вже тиждесь. може то від надзвичайної інактивності.
пожива для роздумів: може то встати і шось зробити?