[308x468]
Настроение сейчас - "Пятилетку в три года чтоб!"

«Залишенець. Чорний Ворон» — популярний роман українського письменника Василя Шкляра.

Під назвою «Чорний Ворон» вийшов наприкінці 2009 року у Київі і майже одночасно під назвою «Залишенець» — у Харкові. Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади на початку 1920-х років.

Роман написано на основі мемуарів та історичних документів. Автор працював над романом майже 13 років.
Загальний тираж на 2011 рік сягнув 47 000 екземплярів. Твір отримав кілька літературних премій: переможець конкурсу «Книга року-2009» Всеукраїнського рейтингу Костянтина Родика, переможець премії «Айстра». Ліга українських меценатів на конкурсі «Ярославів вал» віддала першість твору в номінації «Кращий історичний роман». Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка за роман «Залишенець. Чорний ворон» визначив Василя Шкляра лауреатом Шевченківської премії 2011 року в галузі літератури. У зв'язку з чим 04.03.2011 року Василь Шкляр звернувся до Президента України Віктора Януковича з заявою, у якій просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника». У невдовзі потому оприлюдненому указі Президента України В. Ф. Януковича №275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василя Шкляра не згадано. Подальша доля премії залишається невідомою. 17 квітня 2011 р. у Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України була вручена Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України.

Щодо самого твору. Росіянам краще не читати. Правда-матінка у кожного звичайно своя, але у сусіда вона завжди неприємна. Стиль приємно здивував. Як і у Валентинова він дуже легкий, влучний і змістовний. Термін "бандит" набуває трошкі іншого змісту насамперед від них самих. Використано багато нецензурщини, проте на відміну від російської вона звучить не лайливо, а смаковито. Корисно для палких романтиків-революціонерів. Війна, партизанська війна - кров, багнюка, зрада, побита безнадія та холодна посмішка смерті. Прозорливо в них, останніх, залишенців девіз на прапорі: "Воля Україні або смерть". Навіть кітаєць Ходя виконав "твоя-моя" до останього подиху ...

P.S. Антипогляд Тетяна Трофименко можно поцілити на сайті з червонопузою красномовною назвою:
http://zaxid.net/article/65301/ ...