[479x480]
У лавці "Грог" по вулиці Миру,
ковтали суміш полину і хмілю
панянки з ефіру.
Немов, із самого Олімпу спустились.
такі неприступні, як цяцьки в серванті
дружини Рафчика, тутешнього банкіра.
виблискують на пальцях діаманти,
у носі теж у них брильянти.
до рота простягають скляночки й ліниво потирають
окуляри, щоб роздивитися тутешній люд.
Цигани,барди, казкарі,альфонси
музики п'яні та святі!....
в кишенях порожньо, немає спокою в душі.
всі блазні, всі тут королі і королеви похотливі,
всі командири на параді вівчарів.
вже місяців зо три ми випасаєм вівці
і доєм мир.
ми світові співаєм колискові
по колу наші стрілки йдуть.
і світ наш засинає поступово.
в лощину сонну прокладає свою путь.