Зима недаром злится,
Прошла ее пора -
Весна в окно стучится
И гонит со двора.
И все засуетилось,
Все нудит Зиму вон -
И жаворонки в небе
Уж подняли трезвон.
Зима еще хлопочет
И на Весну ворчит.
Та ей в глаза хохочет
И пуще лишь шумит...
Взбесилась ведьма злая
И, снегу захватя,
Пустила, убегая,
В прекрасное дитя.
Весне и горя мало:
Умылася в снегу,
И лишь румяней стала,
Наперекор врагу.
Перший день весни ще несміливий.
Він настав, неначе крадучись.
Боязко. Без квітів і без зливи,
Тільки небо більше, ніж колись.
Тільки промінь теплий, день ясніший.
Тільки вітерець - не вітрюган.
І повітря ніби стало більше,
І, як сніг, розтанула нудьга.
Березень! Я так тебе чекала,
Щоб надії соку зачерпнуть,
Так мені твого не вистачало
Поштовху прокинутись від сну.
Буде все: і розквіт, і буяння,
Поля й лісу жваві голоси.
Але починалося все зрання.
Непомітно. З березня краси.