Мені знову і знову стрічається цей нав"язливий образ: хлопець із дівочими рисами обличчя і глибокими сірими очима, крізь які, здавалось би, вдивляється у цей манірний світ далекий спокій космосу, складений із промінчиків, що прямують до землі прожилками листочків у далеких зелених лісах. Світлий і ласкавий погляд, чи то занадто земний, чи то занадто космічний для цього світу...