Мріяла я на хмарах літала,
Про тебе тоді, ще нічого не знала.
Та в мить одну тебе зустріла,
Злетіла із хмар,на любов захворіла.
Так просто було б тебе відпустити
Я ж знала без тебе не зможу я жити.
Та я все простила тобі й відпустила,
І з тої хвилини я більше не жила.
Бо це не життя це лише існування,
Без твоїх очей і без твого кохання.
Без сонця того, що мене зігрівало,
Коли ми з тобою разом розмовляли.
То зорі, немов, яскравіше сіяли....
То серце моє ще сильніше билося,
Коли ніжно гладив моє ти волосся.
Я досі забути тебе не зуміла...
Коли ти мовчав я все розуміла.
Я в твоїх очах в безодні тонула.
Безодні кохання я відчула...