Слушать этот музыкальный файл

Слушать этот музыкальный файл

емоції зашкалюють...

Вчора була на виступі групи " Холодне Сонце".....хлопці просто молодці....стільки емоцій,драйву,енергії.... слів не хватає, щоб передати всі емоції...

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

*****

Недобрий жарт зіграла з нами доля.
Стояли дні у черзі ні за чим.
А це прийшло - як спалах, як сваволя,
без дозволу, без права, без причин!

Ця непритомність розуму і серця,
цієї казки несходимий ліс...
І ні причин, ні просвітку, ні сенсу.
Летить душа над прірвою навскіс.

*****
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?! -
такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
воно лишилось на усе життя.

Улюбовних почуттях завжди є якісь секрети, недомовки.....це я ще збагну
Но коли це доходить і до дружби....ну вже вбачте мене....ЦЕ ПЕРЕБОР!!!!

Мене просто вбиває моя безпорадність....зараз моїй подрузі так погано,що жити не хочеться... на неї навалилось усе на купу....а я нічого вдіяти не можу....НУ ЧОМУ ТАК МАЄ БУТИ?????????????????????????????? Це не справедливо....

Як тяжко визнавати власні помилки....усвідомлювати, що ти була не права....
Та ще тяжче, просячи вибачення за власні хиби...чути слово ПІЗНО!!!!
Ти усвідомлюєш, як боляче зробила своїм близьким, та відчуваєш свою немічність, коли намагаєшся усе виправити....
Іноді я жалію, що не можу повернути час назад...тоді б я постаралась виправити власні помилки....і багатьом людям не було б так боляче...

Лише вчора закінчила читати останню книгу із роману Лізи Джейн Смитт " Дневник вампира"....Скажу вам чесно, що досі знаходжусь під враженням....Здавалось проста історія про кохання двох людей ( точніше однієї, оскільки Стефан був вампіром)....а стільки пристрасті, захоплення, незабутніх моментів, ніжності....і в той же час небезпеки, болю у їхніх почуттях....

Скільки б у моєму житті не було розчарувань...все це неважливо.....адже розчарувння це лише складова нашої буденності....без нього ніяк...І яке горе не сталося б у вашому житті....не опускайте руки....подумайте про тих заради кого ви живете....подумайте про те....чому ви радієте....подумайте про те...що ви можете зробити....і тоді будь-яка Ваша буденність набере яскравих барвів!!!
( Р.С...вибачаюсь за помилки .....писала те що було на душі)

Як на диво день пройшов врівноважено...ну принайні не спостерігалось нічого особливого, що могло б викликати бурю емоцій.... Тішить і те, що думки про вчорашнє розчарування полишили мій розум...( хороший сон та поради чудових людей ще роблять свою справу)!
Та я звісно ж не можу без всяких авантюр....мене просто таки тягне до неприємностей....(хоча я б сказала, що це не такі вже і неприємності....швидше? невеликий обман на благо моєї подруги....((((Р.С. Нічого кримінального))) ) Головне не переборщити і не образити оточуючих... Адже яке це життя....якщо у ньому немає ніяких пригод...

А день так добре розпочинався....здавалось, ніщо не зможе зіпсувати мені чудовий настрій....Та ні!!!! Як кажуть: "Після затишшя завжди буря"....от так і в мене....В один день я розчрувалась всіма реаліями власного життя.... Як виявилось мене оточує стільки фальші, егоїму, лицемірства...і тому подібно.....а найгірше...( та що уже може дальше бути гірше)....хіба що лише зрада....
НУ ЩО Ж______ ЦЕ ЖИТТЯ.... і ніхто не застрахований від його капризів і витівок долі....Я розумію... постарають зіграти з ним у його ж гру.....

Стільки усього сталось......та нажаль, зараз не маю можливості про все написати =(

Пройшов ще один день. Він тривав доволі довго і нудно, загалом, як і всі попередні дні минулих двох тижнів. На дворі глибока ніч, усе місто поринуло у сон. Лише, дощ за вікном ніяк не може вгамуватися. Останнім часом він щось зачастив та чого ще можна очікувати від осені. ТІЛЬКИ ДОЩУ....У кімнаті, здавалося б, цілковита тиша. Та НІ...Її щосекунди порушує стукіт годинника. Пора для сну та чогось сон ніяк не приходить....Натомість у голові все частіше і частіше виникають різні думки, картинки, які запали у пам'ять.
Ось і зараз, я пишу, а в голові, наче слайд за слайдом, переміщуються спогади.....КОХАННЯ... ДРУЖБА... ДРУЖБА ....КОХАННЯ...Знову КОХАННЯ....і так вже довший час....Часом, задумуєшся, що саме спричиняє такий настрій....Напевно, той самий дощ за вікном.....І як це не дивно, ці спогади не викликають у мене ніяких емоцій. Хоча, можливо, я і сама протирічу собі, оскільки, від деяких, моє серце починає битися ще швидше та сильніше... Напевно, воно іще не забуло того болю та у будь-якому випадку він уже не такий гіркий та їдкий....Мабуть, це і не біль зовсім, а почуття полегшення та ознака того, що я відпустила свій смуток вслід за вітром, або його просто змив осінній дощ.... Та я знаю одне, мені вже не боляче... Навіть хочеться посміятися із своєї наївності та занадтого сприйняття дійсності. Та з іншої сторони і без переживань ніяк. Якби їх не було, наше життя здавалося б не таким яскравим, адже увсьому повинна бути рівновага....
Я знаю, що завтра буде новий день, який принесе з собою нові відчуття та емоції...А зараз, лише ДОЩ ЗА ВІКНОМ, який ніяк не може вгамуватись......

Фотографии Khristina_Z :

Самотньо і холодно на душі...

Мріяла я на хмарах літала,
Про тебе тоді, ще нічого не знала.
Та в мить одну тебе зустріла,
Злетіла із хмар,на любов захворіла.
Так просто було б тебе відпустити
Я ж знала без тебе не зможу я жити.
Та я все простила тобі й відпустила,
І з тої хвилини я більше не жила.
Бо це не життя це лише існування,
Без твоїх очей і без твого кохання.
Без сонця того, що мене зігрівало,
Коли ми з тобою разом розмовляли.
То зорі, немов, яскравіше сіяли....
То серце моє ще сильніше билося,
Коли ніжно гладив моє ти волосся.
Я досі забути тебе не зуміла...
Коли ти мовчав я все розуміла.
Я в твоїх очах в безодні тонула.
Безодні кохання я відчула...

Три слова
9 клас

Коли я сидів там,в класі англійської мови, я дивився на дівчину, яка сиділа попереду. Вона була для мене так званим найкращим другом.

Я довго дивився на неї, на її шовкове волосся, і так хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала мого кохання, і я знав це. Після уроку, вона підійшла до мене і попросила конспекти лекцій, що пропустила коли її не було. Я відав їх їй. Вона сказала "дякую" , і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати,що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, навіть не знаю чому.

10 клас

Телефоний дзвінок. Дзвонить - вона. Вона у сльозах, між схлипуванням я чую, що її кохання розбило їй серце. Вона просить прийти, тому що не хоче залишатися одна, і я прийшов. Коли я сидів на дивані біля неї, я дивився у її красиві очі, бажаючи, щоб вона була моєю. Після двох годин перегляду фільму і трьох пачок чипсів, вона вирішила лягти спати. Вона погледіла на мене, сказала "дякую", поцілувала мене у щічку. Я хотів сказати,що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями.

Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.

11 клас

За день до шкільного балу вона підійшла до мого шкафчика. Мій хлопець захворів - сказала вона, - і він не виздоровіє до завтрашнього дня. В мене в той час не було дівчини, до того ж ми у 7 класі пообіцяли, що завжди будемо помагати один одному. Тому ми пішли на бал, як найкращі друзі. Тієї ночі, після закінчення свята, я стояв перед нею біля її дому. Я дивився, як вона посміхається і дивиться на мене своїми діамантовими очима. Я хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала цього, і я знав це. Потім вона сказала - я прекрасно провела час з тобою, спасибі!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, що я хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я люблю її, але так соромлюся, і не знаю чому.

Випускний день

Пройшов день, потім тиждень, місяць. Не встиг я, і моргнути як вже був випускний. Я дивився, як красиве тіло, на подобі ангела, летить до сцени за дипломом. Я так хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала мого кохання, і я знав це. До того як всі розійшлися по домам, вона підійшла до мене в своєму казковому білому платті, і капелюшку, і заплакала, коли я обійняв її. Потім вона опустила голову мені на плече, сказавши - ти мій найкращий друг, спасибі тобі!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, щоб вона знала, що я не хочу щоб ми були просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.

За декілька років

Зараз я сижу на церковній лавці. Та сама дівчина виходить заміж. Я тільки що побачив, як вона сказала "Так" і ввійшла в нове життя разом з іншою людиною. Я хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала цього, і я знав це. Але перед тим, як поїхати,вона підійшла до мене, сказавши - Ти прийшов!!! Дякую!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.

Похорони

Роки пролетіли. Я залишався самотнім. Я дивився вниз на труну, в ньому лежала дівчина, яка завжди була моїм другом. Вони читали щоденник, який вона вела всі роки свого шкільного життя.

От що там було написано:
Я дивилася на нього, бажаючи, щоб він став моїм, але він не помічає мого кохання, і я знаю це. Я хотіла сказати йому, щоб він знав, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю його, але так соромлюся, і я не знаю чому.

Я б так хотіла, щоб він сказав мені, що кохає мене!!!

Для їхнього щастя треба було одному із них сказати лише три слова

Привіт....надіюсь ми знайдем із вами спільні інтереси...