Вау. Я сиджу, слухаю музику, щось схоже на інді-рок, але щось незрозуміле. Можливо воно і викликає в мене якісь почуття, але окрім відчуття облегченности нічого не відчуваю. Діло принаймні не в тім.

Треба робити транслятори. Але я розбитий, як ніколи, так як останнім часом стараюся робити те, що хочу і те, що заманеться. Втім, лаби – це примусове заняття, а те, що я хочу робити ніяк з ними не зв’язано і з грішми також. Напевне я це вже десь писав, повторюсь значить. Мені надоїло примусове життя, воно без любові до світу. Напевне я сьогодні занадто добрий і після прочитання д-кох десятків сторінок книжки Лу стало легше. Я думаю, це піде мені на користь. Дійсно, книжка цікава і можна багато чого виокремити для себе самого.

Я хтів би написати про сон, який мені приснився. Це був сон про мого друга Пашу. Ми з ним дружили і дружимо ще з ліцея. Хоча, можливо, він образився на мене за те, що я йому не допоміг з компом, хоча я дійсно мало що шарю в процесорах. )) Але діло не в цьому, я ж починав про сон. Факт в тому, що мені приснилося, що він відкрив в себе в дома невеликий спортзал (тренажерний зал), при чому з невеликою платнею, і мені було досить здивовано дивитися на це. Я був просто не свій, коли побачив, що він займається бізнесом. Хоча це було трішки кумедно. Але, все-таки, він займався от і я подумав туди походити. Дивний сон. Але дійсно, можна було б з легкістю відкрити власну тренажорку з платнею по 15 грн. за відвідування і 100-120 за абонемент. Хоча, що це дасть…

Дивний сон.