Цей жарт мене більше не вставляє...
Колись я писала вірш про вкрадений вечір. Суть у тому, що в мене вкрали спокійні вечори... З тих пір я божеволію, коли я ввечері одна... Не розумію чому, але якісь нісенітнеці розповзаються наче отрута по моїй свідомості та паразізують сприйняття реальності... Я опиняюся у пеклі...моєму пеклі, де темно та нікого немає... Тепер я знаю, чого я боюся найбільше...
Дивно, але здається я сама написала собі прокляття... дивно... Хоча, що я верзу...все занадто просто - я втратила імунітет, що робив мене невразливою до самотності...