Настроение сейчас - просто ніяке

Я вже зовсім забула, як це - проводити вечір наодинці з собою... І тепер точно можу сказати, що багато віддала б, щоб це повторювалося як можна рідше...
Це наче ти скоїла злочин - живеш це життя, і тебе ведуть на лаву підсудних, щоб ти усвідомила свої помилки... Та найгірше те, що ти сама собі суддя, адвокат та обвинувач. Ти починаєш копатися у собі та дивитися з іронією та зневагою на жалюгідні знахідки... Потім тебе охоплює злість: цього не може бути! І твій адвокат починає шукати інших підозрюваних у твоїх нещастях, образах, вчиках... Й ти не витримуєш натиску усіх сторін у твоїй голові... Та схиляєшся до того, що ти нікчема, або до того, що нікчемні усі навколо тебе - компромісу немає... Лише неаргументоваті звинувачення... А потім ти сидиш на лаві підсудних і розумієш, що вже стомилась розплутувати цей кримінальний вузол...зв'язаний лише тобою... а потім стомлена лягаєш у ліжко та засипаєш...