Настроение сейчас - ображена...

Постійно чути слово «треба!».
Постійно слухати брехню:
Хтось каже, як для тебе буде краще,
Але чи знає він, про що так мріяла давно?

Слова, поради й переконання,
Так легко линуть з їхніх уст:
Звичайно, вирішувати чужу долю,
Набагато легше, ніж свою.

Та все-таки бувають миті,
Коли кричиш ти з захватом про майбуття.
Коли від можливості здійснить бажання,
Стискає груди, наче просить помовчать…

Коли ти намагаєшся сказати так, щоб почули,
Коли пояснюєш, щоб зрозумів, хоч хтось тебе,
Ти найчастіше чуєш лиш байдужу фразу:
«Опам’ятайся, що за нісенітниці верзеш?»

Хтось хоче, так, як краще,
Але кому: тобі, йому?
Адже не можна так легко поховати,
Позбутись того, що тобі дано!

Якщо захочеш все ж таки позбутись,
Склади усі бажання в мішок,
Та на горище десь закинь,
Щоб міг згадати, що у тебе щось, колись було…

А як прокинешся щасливим і успішним,
Знайди запилений мішок,
Який нікому не був потрібний,
Лиш зрідка пацюкам давав своє тепло…

Ти бережно відкривай його, згадай минуле,
Але не поспішай дивитись у мішок,
Щоб замість мрій квітучих і таланту,
Там не побачити потвору дивну і німу…