Я люблю дощ. Люблю гуляти поміж його капель і слухати його історії. Люблю співати його пісні наодинці з своїми думками, люблю просто під ним блукати без парасольки…
Дощ… він завжди все зрозуміє, утішить і підкаже що робити далі… він змиє з очей сльози і скаже посміхнись… А як же весело гуляти під весняним ливнем… з надією на те, що побачиш хоть ще одне щасливе обличчя…
Коли мокре волосся непослушно летить на лице, коли вся мокра до ниточки. В такі моменти тобі все-одно, що подумають про тебе інші… в такі моменти ти розумієш,що таке щастя і воно виявляється в дрібницях… Я просто люблю дощ… Навіть просто дивитись на нього сидячи на підвіконику… дивитись на калюжі, споглядати як втікають люди…як каплі вдаряються об підвіконик під смак малинового чаю… просто сидіти і мовчати і насолоджуватися тишею…просто сидіти і мріяти… просто існувати…

28 серпня 2009