Настроение сейчас - сумне,хочеться плакати

помилки....для когось можуть бути правильним рішеням....когось можуть заплутати , а когось і навчити...
але чомусь...в основном вони закінчуються сумом...тугою в серці...
звичайно головою ми всі чудово розуміємо,прагнемо переконати себе в іншому...

уривок написаного колись давно вірша я сьогодні зовсім по іншому би протактувала,можливо це запаморочення на декілька днів...

2 роки хіба це багато,чи може це велика різниця....а якщо точними то 1,5...

найбільша помилка це не знати чи правильно ти вчинив...
так звичайно...іншого виходу не було...але в очах людини яка дивлась на це збоку...ти здаєшся смсішним і наївним...
так звичайно інший вихід завжди є...тільки не знаю я щоб б було гірше....
чи гірше вже не може бути....
угризіння совісті...ні то плач серця...яке знову повірило і надіється...яке прагне тепла...а ...тільки страждає...
тішить тільки одне...щастя...турботу...танець...а можливо і відчуття що ти комусь потрібен...
3 години щастя ... можливо і закоханості...
Казка...хоч і на один вечір...чарівна...а стикнувшись з реальністю на очах зявляються сльози...несподівано все так вийшло...дякую за казку...мрії збуваються...
спогади...це все що у мене залишилось...найкращі спогади....тільки чому так хочеться плакати???...не розумію...