Всі ці ревнощі, непорозуміння, моя грубість, твоя недбалість, моя емоційність і твій прагматизм...
виснажили нас обох
я втомилася плакати кожен день
до тебе все одно не достукатися
ти не розумієш моїх переживань...
але це не найгірше

ти не можеш втамувати мої ревнощі

бо я для тебе не є тією, хто дійсно вартий подвигів
бо ти не можеш мені сказати неправду, тому мовчиш
а правда в тому, що всі ці попередні імена важили для тебе більше
ти вичерпав себе на них

і ти навіть не уявляєш, як болісно миритися з твоєю нерозбірливістю,
твоїм постійним спостереженням за життям твоїх минулих пасій
ти не розумієш, як принизливо мені розмінювати себе на це
скільки злості й ненависті це в мені викликає

так, ти зіпсував мене
але не лиш в тому сенсі, який розумієш під цими словами

навіть не знаєш, як мені хочеться повністю забрати себе із твоєї пам'яті!
Щоб ти не пам'ятав мене взагалі, лишив у спокої... повністю забув...
Не міг ні з ким порівнювати і тим більш, так безпринципно розповідати про мене своїм наступним дівчатам...

як же я стомилася плакати