постоянно читать одно и тоже
это действительно замыкает сознание в какой-то клетке
немного все едешь мозгами

твоє минуле ріже мене на шматки
від того, що я знаю
і ще більше - від того, чого не знаю

будь ласка, будь зі мною. щоб я не придумувала собі нічого зайвого. бо поруч із тобою я все бачу ясніше

не хочу брати участь в чергових замкнених колах. розрадьте

мабуть я тебе не кохаю
бо бажаю зла
бо злюсь
бо ненавиджу
доходжу до нестями
хочу нищити

звідки це в мені.
хто я
раз так всім цим палаю...

мены треба бути спокійнішою
мабуть я неадекватна

бо я повна зла, образи та ненависті
мені здається ти заслуговуєш все це

мабуть я не люблю

восхитительный человек

нужно оставить каждому пространство из своих грез и желаний
Она такая прекрасная
ей действительно хочется помогать
от чистого сердца, с наилучшими намерениями
а все потому что она - есть, и она - это она
не зацикливайтесь на других людях, на себе, своих делах и переживаниях
действуйте, но уделяйте всему ровно столько времени, сколько оно требует
всего должно быть в меру
будьте!
верьте в себя и свои мечты
не оглядывайтесь по сторонам
не сравнивайте
организуйте себя самостоятельно
вы -индивидуальны
у каждого - все по-своему
придерживайтесь своего и не посягайте на чужое
ведь никто никому ничем не обязан
помните это
не нужно ожидать или требовать от других поступков, благодарности, преданности и чего-либо
любите
если вас тоже искренне любят - вы все это получите и без просьб и напоминаний
а от чистого сердца, из самых светлых порываний, из глубин души
не ограничивайте свободу - ни свою, ни чужую
вы свободны быть собой
и вообще - абсолютно свободны ;)

Доброта беззащитна, и поэтому существует.

Нельзя дождаться того, что тебя ждёт. К этому надо идти.

Цветок красив, пока не тронут.

Не обращай внимания на то, как к тебе относятся люди - обращай внимание на то, как ты относишься к ним.

Мудрый не тот, кто много размышляет о великом, а тот, кто мало думает о мелочах.

Мудреца спросили:
- Говорят, что ты всё знаешь, а скажи-ка нам - что такое обида?
Мудрец поднёс к губам фарфоровую чашечку, не торопясь допил из неё саке и ответил:
- Вот, на дне чашечки осталось несколько капель саке. Есть ли у меня от этого обида? Если я больше не хочу, то мне всё равно. А если мне не хватило, то я найду ещё саке, налью его в ту же чашечку, и оставшиеся капли растворятся в нём. А потом я их выпью. Вот так и обида, человек сам решает, бесконечно мучить себя своей обидой, или сделать так, чтобы она растворилась с пользой.

Всё, что важно, не бывает срочно. Всё, что срочно - только суета.


Не прощая ошибку, ты совершаешь ошибку сам.
Прощая подлость, ты помогаешь совершить другую.
А глупость вообще не требует прощения. Она, как ветер, не зависит ни от чего.
Её надо принимать такую, как есть, и, защищаясь от её вреда, искать в ней пользу.

Если ты думаешь, как все, ты уже ошибаешься. Все думают по-разному.
Если ты думаешь за всех, ты опять ошибаешься. У каждого свои заботы.
Думай по-своему и за себя, но помни - не думая о других, ты прежде всего не думаешь о себе.

Часто хвастовством называют обыкновенную правду, а скромностью - молчаливую ложь.

Как отличить сильного человека от слабого? Если недоволен жизнью сильный человек, то он предъявляет претензии к себе, а если слабый, то к людям.

Человек может думать обо всём, но делать должен то, в чём он уверен.

Пока ты говоришь совсем не то, что думаешь, слушаешь совсем не то, во что веришь, и делаешь совсем не то, к чему расположен - то всё это время и живёшь совсем не ты.

Смешон орущий в ярости, но страшен молчащий в обиде.

Отсутствие богатства - это ещё не бедность. Бедность - это жажда богатства.

Те, кто не помнят поражений, не узнают побед.

Семья - не единственное место, где надо быть порядочным, но первое.

Если тебя никто не догоняет, значит, ты отстал.

Союзники - это враги, у которых есть общий враг.

Дурак - это человек, который не умеет делать глупости, но делает.
Умный - это человек, который умеет делать глупости, но не делает.
Мудрый - это человек, который умеет делать глупости и делает.
А кто не умеет делать глупости и не делает, тот ничего не умеет и ничего не делает.

тричі на тиждень... мабуть, це забагато
мабуть, про щастя ти мені росповіси коли-небудь іншим разом
не знаю коли
і не знаю, чи наважишся взагалі
адже така відповідальність потребує щирих світлих почуттів, глибоких і наповнюючих

чи викликала я їх у тебе хоч коли-небудь
хоч в якийсь період наших зустрічань

звідки я знаю
твої почуття не сталі
а отже, ні
а отже, я сама відповіла

ти не переймаєшся моїм розбитим серцем
ти продовжуєш від мене приховувати дрібниці
не кажеш правду повністю
змушуєш її витягувати із тебе довгими-довгими мотузками
а я не хочу бути катом
але я не буду ковтати цей обман (твої недосказаності)
стане з мене м"якості

чому ти хотів розплакатися коли я бігла тобі назустріч?
ти кажеш, що через те, що ніхто ще ніколи не біг назустріч до тебе...
але чи це єдине? чи ще від тоскного болю, що навіть враховуючи це, вона, ця дівчинка, що біжить до мене, не може викликати у серці тієї великої хвилі любові, яку ти колись пережив..
звичайно, серце може стискатися від розчулення
а може і від болю невиправданої щирості, яку ти не знаєш, чи виправдаєш

але віриш, що зможеш, якщо і надалі до тебе бігтимуть з тією ж радістю та завзяттям...

проте її завзяття гасне...вона влаштовує істерики...такі скандали, які хочеться вирізати
її не влаштовують такі дрібниці, що страшно вже подумати про щось більш суттєве
і взагалі, чого вона причепилася --- то - моє! нехай не лізе
тим більш, якщо ніколи і не могла завжди бігти до мене...

а що думає вона? важко думати, коли серце втопилося у солоній воді сліз
коли можеш лиш відчувати
відчувати біль
адже ти, хлопчику, так поволі ступаєш до мене
ніби через силу
я ж не прошу тебе про цю послугу
тобто я хочу їх отримувати не з примусу, а по твоїй власній волі....і з твоєї ініціативи..
бачити твоє ставлення...зацікавлення саме у мені...у взаємному проведенні часу...
у тому, щоб разом радіти, вірити, жити і розвиватися....
і ще хочу, щоб ти про мене дбав....як про найдорожчу цінність, як про серденько
беззахисне маленьке і кохане........

якась утопія
казка
за яку ти аж ніяк не хочеш братися

знову ж таки - морока і відповідальність
а це суперечить твоїм інтересам


все, закінчую...бо зараз почну на тебе котити бочку
кому від цього буде легше.....................
нікому

вганяєш мене в глибоку депресію

я бы все для тебя..!
но ты вся - для него..

ти загнав мені ножі у спину
так не може далі тривати
сварки кожного тижня
і моє шалене бажання теж відповісти тобі ударом у спину
яке я стримую
і ображаюся сама на себе
і злюся
а діра росте

ти не мій хлопець, раз постійно так зі мною чинеш (((

треба бути відкритими між собою:
не кривити душею і сказати, що все йде до логічного завершення
мої помисли "я не маю права тебе лишати" не виправдовуються, це занадто самопожертвений альтруїзм який вимагає високий рівень великодушності, а в мене так багато немає
мені занадто болить твоє недбале ставлення до мене
і те "місце" в житі, яке ти мені відводиш
треба визнати, що все йде до логічного завершення
мені образливо, що ти мене раниш, а я, замість того, щоб зробити тобі боляче, знов і знов стелюся під тебе
намагаюся прийняти твоє особливе світобачення/розклад часу/харчування і таке інше
от тільки недбальство не приймаю
але тебе це не влаштовує
мені образливо, що я не можу тобі тим самим віддячити.....бо не хочу,
хоч моя справедливість каже, що тебе слід покарати......

але що я знаю?...
що у тобі вирує у ці моменти?

ти знову породжуєш в мені чорну діру ненависті.............
а це не ті стосунки, що звуться високими.................

слабак

спокойствие - душевная трусость
Лев Толстой

ти викинув всіх тих дівчат із розмов зі мною,
але не викинув іх із думок та серця
і продовжуєш стежити за ними

я ненавиджу твою брехню

дозволити собі зачаровуватись

все, що ти забороняєш іншим - насправді ти заборонив собі

відпустити себе на волю

від себе

і до себе

Всі ці ревнощі, непорозуміння, моя грубість, твоя недбалість, моя емоційність і твій прагматизм...
виснажили нас обох
я втомилася плакати кожен день
до тебе все одно не достукатися
ти не розумієш моїх переживань...
але це не найгірше

ти не можеш втамувати мої ревнощі

бо я для тебе не є тією, хто дійсно вартий подвигів
бо ти не можеш мені сказати неправду, тому мовчиш
а правда в тому, що всі ці попередні імена важили для тебе більше
ти вичерпав себе на них

і ти навіть не уявляєш, як болісно миритися з твоєю нерозбірливістю,
твоїм постійним спостереженням за життям твоїх минулих пасій
ти не розумієш, як принизливо мені розмінювати себе на це
скільки злості й ненависті це в мені викликає

так, ти зіпсував мене
але не лиш в тому сенсі, який розумієш під цими словами

навіть не знаєш, як мені хочеться повністю забрати себе із твоєї пам'яті!
Щоб ти не пам'ятав мене взагалі, лишив у спокої... повністю забув...
Не міг ні з ким порівнювати і тим більш, так безпринципно розповідати про мене своїм наступним дівчатам...

як же я стомилася плакати

не зважати. бути сильною. і займатися своїми справами