В мене болять очі. З ними щось не те. Вони злипаються і швидко втомлюються. Я просто схожу з розуму від цього відчуття. Найпрекрасніше те, що всім тупо начхати. Кому я не кажу, як мені жахливо, всі роблять пічяльні фізіономії і через 10 секунд говорять на інші теми. 

Ідіотські ситуації. Щодня так сухо "прівєт", "ну давай, мені пора". Чорт, я пишу це речення вже вкотре і знову його переписую. Мені потрібно виговоритись. Мені не вистачає. Мене пронизує холод і байдужий погляд. Так не можна. Я тупо втічу кудись, це не блеф. 

Все-все-все, я нічого не говорила. Просто, мені дуже погано і все таке і навіть немає кому спертися лобом об плече і похнюпати носом.

Пусте. Переживу. Зате в мене є кіт. Він мене любить.