Давно мені не було так... незнаю як називається це почуття) якось пусто
Я ж ніби щаслива, маю все до чого прагнула останнім часом, але воно все не те...
Ще ранком, прокинувшись я усміхалась сонцю і тішилась як дитина, що день буде теплим. Вискакувала під голосну музику, не задумуючись що сусіди "таке" не слухають. Здавалось такий настрій проста переписка спортити не взмозі. Помилялась. Оля, що ти, все ж класно. Поговорили "по душам", інколи це корисно. Та мабуть не в мому випадку.
забагато думок на один день. Забагато інформації.
Я зрозуміла що боюсь майбутнього, боюсь розчарувань. До недавно, досить тривалий час я жила мріями, мріями яким не судилось здійснитись. А коли мрії розбиваються, то боляче...
І літа боюсь, тих подій до яких воно призведе...((
[700x525]