Відома співачка Тамара Міансарова померла у москві у 86 років Виконавиця нашумілих композицій "Черный кот", "Аленький цветочек" і "Пусть всегда будет солнце"  пішла з життя у лікарні ...

Шостого липня зірку естради доправили туди із запаленням легенів. Чоловік Тамари, Марк Фельдман розповів, що його знаменитої дружини не стало у середу, 12-го липня.



Тамара Міансарова – українська і російська естрадна співачка (ліричне сопрано). Заслужена артистка України (1972), народна артистка росії (1996), професор російської академії театрального мистецтва
(колишнього ГІТІСу).





Тамара Міансарова народилася п'ятого березня 1931-го року у Зіновєвську (нині Кропивницький), Україна. Батько – Григорій Матвійович Ремньов був артистом Одеського музичного театру драми і комедії, потім художником. Мати – Анастасія Федорівна Алексєєва, співачка, працювала в Мінському оперному театрі.

Пізніше сім’я переїхала до Мінська. У 1951 році вона закінчила музичну школу-десятирічку при Мінській консерваторії і вступила на фортепіанне відділення московської консерваторії, в клас професора Лева Оборіна. Самозабутньо грала Бетховена, Баха, Ліста, Шопена… З 2-го курсу володарка красивого ліричного сопрано Тамара Міансарова стала факультативно займатися і на вокальному відділенні, де її педагогом була професор Дора Борисівна Білявська. У 1957 році після закінчення консерваторії Тамара за розподілом потрапила в ГІТІС концертмейстером. Проте робота ця задоволення їй не принесла, і через три місяці вона пішла в естраду.



У 1962 році на VIII Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Гельсінкі Тамара Міансарова була удостоєна першої премії та золотої медалі. У наступному році вона стає лауреатом престижного пісенного фестивалю в Сопоті за виконання пісні Аркадія Островського на вірші Льва Ошаніна “Хай завжди буде сонце”.

Після Сопота співачка стала включати “Сонячне коло” в усі свої концерти, і на багато років вперед ця пісня стала візитною карткою Міансарової. Чарівна на сцені, весела, жива і чуйна в життя, Тамара Міансарова в дуже короткий термін завоювала величезну популярність у глядачів. Вона багато їздила на гастролі по країні та за кордон, і де б не виступала, зали завжди були переповнені.



У 1996 році Тамара Міансарова, маючи до цього звання Заслуженої артистки України (1972) і будучи кавалером ордена “Знак Пошани”, стає Народною артисткою росії. Вона нагороджена також орденами “Дружби Народів”, “Дипломата Камбоджі”, лаоським орденом “Трьох Слонів”. У 2005 році на «Площі зірок» в москві була встановлена іменна зірка Тамари Міансарової.

Жанровий діапазон співачки надзвичайно широкий – від героїчних музичних балад і драматичних вокальних новел до жартівливої і дитячої пісні. І для кожної з них співачка знаходить свої фарби, свої виразні засоби. Гнівні, задумливі, веселі та жартівливі пісні у її виконанні нікого не залишають байдужим. Всього в репертуарі Тамари Міансарової було понад 400 пісень, близько 140 з яких збереглися в аудіозаписах.

Багато з них написані українськими авторами: “Чорнобривці”, “Дикі гуси”, “Очі на піску”, “Коханий”, “Я маленька”, “Кохай мене”, “Я дивлюсь”, “Любиш – не любиш”, “Ой, Іване”, “Вишня”, “Вернись ко мне”, “Околица”, “Рассветные года”, “Иван да Марья”, “Берёза”, “Я акация” і багато, багато інших.

























Тамара Міансарова була яскравим сонцем радянської естради, усіма улюбленою співачкою, творчість якої, так щиро і правдиво відображала усю "палітру" почуттів і переживань простих людей ...



Її пісні про любов, глибоко проникали в серця людей ...
Вона була усіма улюблена і обожнювама ...
Вічна пам'ять таланту ...
І як добре, що вона -
БУЛА в НАС!