Ех, так і не вийшло писати кожного дня. Так ось. Мої як завжди недоречні сумніви з приводу того їхати чи не їхати в Херсон, раді чи не раді мене там будуть бачити закінчилися поїздкою і купою позитивних вражень. Зокрема приємним дзвінком тільки що на мобільний. Всі з Херсону на Київ їхали одним поїздом і мене виявляється шукали хотіли запросити на посиденьки з чаєм =) Так приємно що не описати! Отже, позавчора я поборола свій страх. Вчора я спілкувалася з чудовими людьми! І прожила свій день так як та дівчинка яку я придумла коли була зовсім маленькою, подорожуючи, спілкуючись з людьми, дізнаючись щось нове, "рятуючи світ" як виявилось в дорослому житті в дуже дивний спосіб. Але я нарешті відчула яке воно на смак те життя яким я хочу жити! І воно круте! І все складується якнайкраще, якщо йдеш по своєму шляху!))) По дурному, трохи шкода що в мене розрядився телефон і я так і не поговорила в вечері в поїзді з цими чудовими людьми. Але сам факт неймовірно окрилює! А сьогодні я пишу вірші. Розумію, що пишу погано, а ще гірше стає коли хочу написати щось "геніальне". А інколи мене переклинює і знову стає боляче писати. Я вже я забула як це боляче писати. Так хочеться слави, що дивлячись на вже написане забуваєш як це було боляче і думаєш що такі речі просто "приходять". А це не так. Я перелистала свій товстеленний зошит. останній раз щось толкове я писала на початку 2012го. Два роки я майже не пишу віршів. А якщо і пишу то якась дурня виходить. Почала наводити там трохи порядок. Тому що без порядку все переплутано. І те що хотілось би зберегти втрачається. Тому переводжу в електронний формат і роблю аудіо записи. Гордість і пиха - мої вічні попотчики. Тому напевно добре що вчора вечір я провела на сомоті. А то раптом мене понесло б знову?) А ще сьогодні підказали цікаву книжку про "страх" почитати. Може зможу і його побороти врешті решт. Ну і звичайно самодисципліна! Так що я "кожний день стаю краще"! А досягнення потрібно фіксувати =)