Настроение сейчас - ностальгічне

От і прийшов листопад. Падолист...
Я завше любила цей місяць. Та не за нього самого. Листопад, скільки я себе пам"ятаю, завжди був переважно дощово-сірий, вологий та безрадісний. А часом навіть й сніговий. Ні, радше за ту мелодію, яку він несе у своїй назві - Листопад... Падолист...

[показать]

Люблю його й тому, що в цьому місяці народилася героїня з моєї улюбленої повісті Кобилянської "Царівна" - Наталка. Цей твір дуже знаковий для мене. Хто би хотів мене пізнати глибше, зважаючи на те, як я росла, то мав би взяти це до уваги. Вплив його, як і "Консуело" Ж.Занд переоцінити важко.
Чомусь зараз згадалося, як Наталка писала, що від гарної музики у неї на очі навертаються сльози. Скільки тоді подібного я знайшла між нею та собою! Зачитувалася і не могла відірватися, бо у реальному світі не знаходила нічого схожого, нічого близького мені.
Для мене падолист-листопад - і сум, і мої роздуми, і невільна, та така плекана самотність, і мрії про майбутню любов, бажання тепла та стійкість. Я не жалкую за тим минулим, ні, але я поважаю себе такою, яка я була у старших класах. Сама собі дивуюся, яка я була. Просто, мабуть, так мало бути.

А ще для мене падолист - це мелодія Скорика, що звучала у кіносеріалі "Царівна". Впевнена, що ви її чули.
Невимовно гарно, правда?




І ще щось... Люблю листопад-падолист, бо він немов саме серце осені. Тепер навіть більше ніж раніше люблю.