Одного дня, чи ночі чарівної,
я знаю, вірю, підеш ти зі мною
у те чарівне місце, де є моя сила...
Колись, я подарую тобі крила...
Колись, я обіцяю, буду лише твоя,
а ти лиш мій... Колись. Колись мій милий

весна прийде... А потім буде літо.
Шалений дощ, веселка, зорі, квіти,
світанок... Новий день, наповнений коханням...
Колись, коханий, все це буде з нами!
А доки все лишь сон, лишь мрії снігом вкриті.
Чи здійсняться вони, коли той сніг розтане..?

Не хочу думати, що МИ - лишь тимчасово!
З тобою забуваюсь... Знову й знову.
Колись ти, певно, станешь зовсім іншим-
дорослим і чужим... Не кращім, і не гіршим...
Змінюсь і я... Забуду всі наші розмови...
Колись назавжди втрачу крила. Писати перестану вірші.