Настроение сейчас - так собі бувало й ліпше

Замість того щоб готуватись до екзамену, в голову лізуть всілякі думки... про все і всіх...про далеке та близьке...про рідних та незнайомих тобі людей. Вчора тато сказав що помер його знайомий мені так стало сумно і страшно... тому придумала такі рядки:

"Коли прийде та смерть далека
Для когось бажана, для когось ні
Я хочу знати ціну життя
Такого чистого та неповторного
Немов, той самий перший цвіт
Але як зараз хочеться ще жити
І жити хочеться, так довго....
Але незнаю як там вийде
Бо в кожного із нас - свій різний час
А ще як хочеться любити
В цьому житті нераз
Зустріти коханого, милого
На вік, а не на час
І щоб кохання те було взаємне
Тільки наше: твоє й моє
Але життя не казка...
Ми живем незнаючи що завтра....
Чи будем ми ще завтра ....????"