Любов яка вона різна
Для когось взаємна, для когось і ні
Для когось бажана, для когось це просто...любов
Але ми завжди будем вірити в те...???
Що знайдем одного-єдиного, коханого...
чи може ми вже найшли???!!!!
Але чому ми цього не відчуваєм
Чому ми зараз самі
Чому сидимо в порожній кімнаті
І думаєм, думаєм, думаєм...
Чому ми серед всієї планети вибираєм тільки його
Чому він, він один
Адже нам до нього далеко
Він такий неземний
Він літає, десь в своїй планеті
І живе там, просто живе
Але нам там життя немає
Не того що планета - ця маленька
І на ній місця нема
А того що він просто нехоче
Бачити поряд мене
І як це необідно
Але в мене вже сил нема
В мене нема тої сили волі
Я неможу за ним впадать
Я просто знаю, знаю, знаю
Якщо ми не разом значить просто – несудилось...
Може нам було б добре й разом - але недано
Якщо - це дійсно доля
Я вірю, вона мене – найде...
Тож небуду я більше сумувати
Ми живем - і це головне
Життя ж прекрасне й таке ще молоде!!!!

Настроение сейчас - сумне

Як вже хочеться тих канікул... Поїхати б кудись навіть до бабусі в село...всерівно куди лишень подалі від цього міста. Від цьої пилюки, цих людей, які нормально ставляться до тете в твоїй присутності, а коли тебе нема говорять огидні речі, поїхати б подалі від цих викладачів які прагнуть тільки грошей, грошей і більш нічого...Поїхати б кудись далеко далеко де нема нікого тільки ти і тишина - це так чудово. Але ще два тижні, ще два тижні мучитись в цьому коледжі, дивитись на тих людей яким ти поф... а вони усміхаються до тебе. Ще два тижня дивитись на тих підлиз які тільки те й вміють як давати взятки... Пошвидше б ті канікули. Як я їх люблю. Вчора сиділа на вікні і думала якби люди вміли літати, я б полетіла в небо високо високо щоб ніхто мене небачив, полетіла б до НЬОГО, заглянула б у його вікно, подивилась б йому в вічі, що там в ньго на душі, про кого він зараз думає... Як мені вчора захотілось політати..але недано...сумно..обідно... Але небуду нарікати на нашудолю, якщо ми невмієм літати значить так треба...ЦіКаВо чому хлопець симпатичний, молодий йому лиш 18 років, з достатком, думає про смерть, чому він розчарувався в житті,невже через кохання чи через те що батьки закордоном а він з сестрою молодшою на рік... Невже він любив а вона йоо покинула от віт тепер і ... Але це все тільки мої думки, що в нього в голові ніхто незнає... а як жаль...

Настроение сейчас - так собі бувало й ліпше

Замість того щоб готуватись до екзамену, в голову лізуть всілякі думки... про все і всіх...про далеке та близьке...про рідних та незнайомих тобі людей. Вчора тато сказав що помер його знайомий мені так стало сумно і страшно... тому придумала такі рядки:

"Коли прийде та смерть далека
Для когось бажана, для когось ні
Я хочу знати ціну життя
Такого чистого та неповторного
Немов, той самий перший цвіт
Але як зараз хочеться ще жити
І жити хочеться, так довго....
Але незнаю як там вийде
Бо в кожного із нас - свій різний час
А ще як хочеться любити
В цьому житті нераз
Зустріти коханого, милого
На вік, а не на час
І щоб кохання те було взаємне
Тільки наше: твоє й моє
Але життя не казка...
Ми живем незнаючи що завтра....
Чи будем ми ще завтра ....????"

Настроение сейчас - недуже

Ми живем лиш раз в житті
Один лиш раз – як мало...
Ми любим те ... далеке... неповторне
Але, чи любить нас воно – незнаю...
Буває так, буває ні
Як боляче буває нам від цього
Але одного разу вистачить нам дня
Щоб зрозуміти: «це життя – прекрасне, як кохання»
Кохання наше, звісно не взаємне, таке наївне і просте
Але як кажуть без кохання неможливо
Як неможливо без любові, щастя і тепла...
І так нехочеться втрачати,
Оте кохання, в душі своїй палке
Але тебе я незаставлю, непримушу
Сказати хоч словечко, мені одне
Тому ти і посилився в мріях моїх
І будеш там жити...
Але одного дня, я зрозумію....
Ти тільки мрія... нездійсненна мрія....
І постараюсь тебе я забути!!!
Але на сьогоднішній час, ти живеш в моїх мріях
І будеш там ще деякий час
Я не буду від тебе чогось вимагати
Я знаю нівчому невинний ти
Просто серце твоє зайняла інша
І будеш ти з нею завжди…

[375x500]

Як би мені хотілось, побачити його хоч у вісні
сказати що я його люблю, але це просто сон
І так... хоч в сні почути його голос
і ті слова які так довго я ... чекаю...
Але життя продовжується...
І я рада що ще живу
І може пощастить мені колись більше
і я знайду те кохання... взаємне
І про яке можна сказати - воно у нас НАВІК

"Життя прекрасне, щоб його втрачати" - чомусь дуже сподобалась ця фраза