Настроение сейчас - позитифффф

вечір п'яних гульок студентів-бакалаврів. стою на балконі. поруч із подругою. і слухаю печальний спів молодого хлопця. красиві слова, красивий голос. ніби так того всього багато навкруги, що мала б і не звернути особливу увагу. та сильно за душу зачіпає... під його спів я відчуваю, як німію...і тіло вже не слухається. цигарка чомусь вередливо тухне, а я не в змозі відвести погляд від його рук, що рвуть дзвінкі струни білої гітари. студент, нещодавно весело-сп'янілий від вдалого закриття сесії і добрячої дози алкоголю, зараз так чітко й моторошно-серйозно виплескує свої почуття у власній пісні. моє тіло потребує крил. ні, це не примха, це ніби якась необхідність. саме зараз, саме крил... аж ось він владним і спокійним рухом заглушив інструмент, вибачився за сумну пісню і посміхнувся. а я мовчки взяла в подруги, так вчасно запропоновану, цигарку і залишилась на самоті, аналізуючи почуття, що в мені пробудила ця пісня, що й досі звучала у моєму стомленому мозку. та переднічний вітерець потроху вивітрював чарівну мелодію, а моє їство безуспішно намагалося втримати її в невидимих обіймах неспокою...

[466x699]