Хоу, хоу, хоу. З новим роком, кляті друзі. Черговий рік без сексу. Ну, типу, вітаю. Пляшка текіли, пачка цигарок. Повторити. Минулого року просила у Діда Мороза подарувати мені член. Нажаль мої статеві органи й досі жіночі, проте амбіції перетворюються на чоловічі. Як же це до біса несправедливо! Отак сидиш навпроти нього, уявляєш його оголене тіло перед собою у різних позах/ракурсах/ситуаціях і відчуваєш як вологі соки твого бажання стікають на білизну. І мимоволі кусаєш губи, торкаєшся свого волосся, не знаєш куди діти пальці, що прагнуть проникнути у саму суть цієї пристрасті. Намагаєшся відвести погляд, що непатріотично здає тебе супернику. Кляте лібідо. Хочеш одного, а ладна відттрахати ледь не кожного, хто хоч якось відповідає твоїм потребам. Мабуть саме тому я так багато палю. Хоч розмір і не той, проте форма схожа. Fuck them all… (c) І алкоголь не допомагає, а навпаки, посилює бажання. І я сміюся. Істерично сміюся над своїм огидним становищем. І камінь перетворюється на усміхнену мильну бульбашку. Злітає. І лопається. І розлітається маленькими камінчиками, випадаючи у похмурий осад в черговій чарці гіркого апогею відрази. І я тікаю від цього стану. Ховаюсь серед людей/друзів/знайомих. На самоті ж бо найгірше. І не допомагає клята мастурбація. Бо ж хочеться відчути в собі чоловіка. Самця, що таки має пеніс, фалічну прикрасу свого єства. Та це на самоті. В думках, фантазіях. А у реальності клята жіночність просто вбиває. Нав’язані суспільством етично-моральні норми не дають насолодитися звичайним епікурейським блаженством оргазму. Так непросто переступити цю межу у своїй підсвідомості і відттрахати першого стрічного, навіть не запитуючи його ім’я.