Виявляється, на біса важливим є вміння правильно наводити фокус... обирати пріорітети... Отак і живеш, переводячи фокус з одного об'єкту на інший... Остогидло! Як казав Анрі Картьє-Брессон: "Різниця між гарним добутком і посередністю - питання міліметрів".  А мені ж не хочеться посередності!.. Я ж бо, бачте, індивідуальність! Отак і проходить життя у боротьбі з цими кількома міліметрами за володіння довершенністю... Але життя, то не окремий знімок... Життя - це серія недовершених кадрів, що разом утворюють шедевр моєї історії. А я ж типу вчуся... Вчуся з кожним кадром, з кожним спуском затвору... Клац-клац... Черговий невдалий кадр... Знову помилка... Черговий змарнований вчинок, чергове падіння... Байдуже... Я підіймаюсь, вимикаю "коханця" і, посміхаючись крізь сльози, іду обробляти інформацію... Додаю ч/б і баг знімку перетворюється у натяк смислового навантаження. Дарма, що не завжди... Отак дивлюся на людину... Переводжу фокус з очей на пальці, з пальців на волосся і шукаю ті кілька зайвих міліметрів. Не знаходжу... І знову вже жалібний стогін затвору... І знову помилка... І той,  такий довершений перед очима, стає потворою на моїй фотографії... Отак і живу, у пошуках правильного фокусу... У власному шоу фріків.