[300x437]

Депрессія згорнула свої павучі лапки і хоча б на певний час пішла геть....

А я вчуся заново щиро посміхатись.... І здається у мене це почало виходити....

Пора жити з широко розплющеними очима, не зводити все життя до крайнощів і мінімумів....

Хочеться розібратися в собі....

Внутрішня гармонія як весняне сонце, поки що не відчувається його тепла, але перше проміння світить мені в очі.... Вона росте з кожним днем, і дає мені такі потрібні сили, щоб досягати своєї цілі....

Все навкруг почало набувати кольорів і форм.... Іноді від цього дуже дико, бо за зиму я так звикла до чорно-білого...

Я вже десь в дорозі.....