Життя набагато простіше ніж ми думаємо (с), незважаючи на всі складні ситуації, що бувають...

"Ні" сказати так просто... так легко...  А як важко навчитися з ним жити... 

І неважливо хто саме каже "ні" - я чи він... Головне те, що воно прозвучало....

Іноді воно вирвається випадково  і неочікувано...

Іноді виводить мене з себе...

Іноді змушує плакати..

Воно продовжує багато фраз типу "Кохаю", "будь завжди поруч", "довірся мені", "допоможи", "дочекайся" і щось типу того...

Слово "ні" має багато замінників - "можливо", "не зовсім", "майже", "так, але", "незнаю", "не дуже"... список можна продовжувати дуже довго....

Але знаєте, все таки краще говорити прямо - "ні"... Бо тільки це слово ставить крапку і зводить з розуму одночасно, підводить все до логічного чи не зовсім логічного завершення, проводить під усім минулим жирну риску.

______________________________________________

Розбити своє і його серце і вирішити вже НЕ нашу долю... НЕ спільну...

Збирати себе по шматочкам і зклеювати як дорогу порцеляну, щоб знову милувати  чиїсь очі та амбіції...

Як жити далі? Як змусити себе вернутись до попереднього життя?...

Слово "люблю" приємно чути тільки вперше, коли тобі це кажуть занадто часто, то вже немає того тривожного трепету в грудях... 

Я іноді думаю, що я вже давно не ексклюзивний екземпляр, а так дешевий неформальний  "секонд хенд".... 

І я говорю не про секс, а про почуття... Їх немає...вони витратились на дурниці... 

Для того, щоб полікувати мої душевні рани, потрібна ціла купа часу... Що ж час - це єдине, що в мене є і що мені ніколи не вернути....

Тільки щоб не почути "Ні".... Тільки, щоб не було шансів на "Так"...

_____________________________________________________

А що було б, якби все пішло по-іншому сценарію? Хто зна...

[240x104]