я не согласна. так говорят максималисты и подростки.
нельзя жить только сегодняшним днем. надо думать про завтра. надо быть ответственным.
если бы я знала, что завтра умру - то наверное начала бы делать безумные поступки, типа ограбления банка, прыгания с моста в реку, пошла бы к Вакарчуку и отымела бы его(сорри)..и тд.. ведь я бы знала, что не отвечаю за все это. и меня просто похоронят и все. но если же нет, страшно даже думать о последствиях.
-Sama-, я інакше зрозуміла цю фразу.... Я навіть не думала про погані поступки (бо теж не хочеться померти, і щоб про мене потім говорили таке від чого я б там "пад зємльой абєрталась в грабу па дєсять раз на дєнь") Я мала на увазі скільки всього, ми залишаємо на завтра, через місяць, черз рік, до закінчення навчання, до 25 років, до 40, до пенсії....а так не можна....хочеш щось зробити важливе, корисне, потрібне саме для тебе, робити треба зараз, не дочікуючись "вічного потім"....
сказано влучно...адже жити в цьому світі нам дається лише раз...тому ми повинні зробити своє життя яскравим та сповненим емоціями...і можливо навіть залишити після себе величезний слід на майбутнє!)
Такі думки починаються, коли щось вагоме трапляється в житті. Хоча дійсно треба кожен день проводити з максимальною користю.. Я все це розумію, та чомусь теж застрягла між цих слів про "завтра", "може влітку", "якось потім"...