Відмовитись від віртуального "Я" досить складно... І справа не в віртуальній залежності...
І навіть не в звичному статусі "он-лайн"..... І не у відсутності живого спілкування, це тут явно не до чого. Можна мати безліч друзів і все одно висіти в мережі....
За останній час було багато життєвих ситуацій.... Хороших, поганих, приємних і не дуже, цікавих і нудних... І в груді цього життєвого хламу попадались досить вагомі події, які бережно сховані в скриньку власних спогадів....
А знаєте - це велике задоволення, широко заплющити очі і згадати моменти щастя, заново переживши їх у своїй свідомості.... Ви мене не зрозумієте, але....
Моє щастя - воно у дрібницях.... Дуже дешеве і просте на вигляд, але таке приємне на дотик....
Все життя ми збираємо свої детальки щастя і нанизуємо на невидиму нитку.... Його легко розгубити... Як улюблені буси - варто тільки легенько зачепити, і одразу всі розсипаються по асфальту.... Ми прагнемо все більше і більше.... Кажемо "I do" навіть тоді коли цього казати і робити не варто, коли ми того не хочемо.... Намагаємось доказати щось собі і іншим.... А доказувати нема чого... Бо саме життя як неперервний доказ на фальшивість нашої людської суті...
Пробачте мене всі, кому робила боляче.... Шрами від гострих кутів моєї необтесаної особистості будуть вас боліти ще довго.... Але...Я хочу, щоб ви знали, я не навмисно... Я ж Вас ЛЮБЛЮ.....
*тут було багато думок, які хотілося знову оголити, але ретельно все обдумавши я запакувала їх в стару скриньку спогадів, закинула на верхню полицю своїх антресолів, так що фіг тепер туди достанешся))) І дозволила їм там жити, періодично навідувати мої думки, тільки не залишатись у них надовго, а приходити так, як чемні гості приходять на чай, і йти не дочікуючись сутінків....
І знаєте, якщо у вас є вільний час, насолоджуйтесь ним, насолоджуйтесь кожною дрібничкою, кожною посмішкою рідних і друзів, кожною подією..... Приємного так багато.... А ми його іноді не помічаємо.....
І не робіть боляче своїм близьким..... Ми ж їх любимо....
Найбільше....
Найсильніше....
Найрідніших...
Вони так само як і ми - feel it.......................................................
підтримую усіма фібрами моєї фрагментованої душі
а от з цiнами на периферii торгашi занадто жорстоко заганяються...
Исходное сообщение ФАКтично_Янгол Відмовитись від віртуального "Я" досить складно... І справа не в віртуальній залежності... І навіть не в звичному статусі "он-лайн"..... І не у відсутності живого спілкування, це тут явно не до чого. Можна мати безліч друзів і все одно висіти в мережі.... За останній час було багато життєвих ситуацій.... Хороших, поганих, приємних і не дуже, цікавих і нудних... І в груді цього життєвого хламу попадались досить вагомі події, які бережно сховані в скриньку власних спогадів.... А знаєте - це велике задоволення, широко заплющити очі і згадати моменти щастя, заново переживши їх у своїй свідомості.... Ви мене не зрозумієте, але.... Моє щастя - воно у дрібницях.... Дуже дешеве і просте на вигляд, але таке приємне на дотик.... Все життя ми збираємо свої детальки щастя і нанизуємо на невидиму нитку.... Його легко розгубити... Як улюблені буси - варто тільки легенько зачепити, і одразу всі розсипаються по асфальту.... Ми прагнемо все більше і більше.... Кажемо "I do" навіть тоді коли цього казати і робити не варто, коли ми того не хочемо.... Намагаємось доказати щось собі і іншим.... А доказувати нема чого... Бо саме життя як неперервний доказ на фальшивість нашої людської суті... Пробачте мене всі, кому робила боляче.... Шрами від гострих кутів моєї необтесаної особистості будуть вас боліти ще довго.... Але...Я хочу, щоб ви знали, я не навмисно... Я ж Вас ЛЮБЛЮ..... *тут було багато думок, які хотілося знову оголити, але ретельно все обдумавши я запакувала їх в стару скриньку спогадів, закинула на верхню полицю своїх антресолів, так що фіг тепер туди достанешся))) І дозволила їм там жити, періодично навідувати мої думки, тільки не залишатись у них надовго, а приходити так, як чемні гості приходять на чай, і йти не дочікуючись сутінків.... І знаєте, якщо у вас є вільний час, насолоджуйтесь ним, насолоджуйтесь кожною дрібничкою, кожною посмішкою рідних і друзів, кожною подією..... Приємного так багато.... А ми його іноді не помічаємо..... І не робіть боляче своїм близьким..... Ми ж їх любимо.... Найбільше.... Найсильніше.... Найрідніших... Вони так само як і ми - feel it....................................................... І ми ТЕБЕ любимо , цінуємо , поважаємо. І не сумнівайся в цьому ні секунди.