Літературний вечір виявився дуже посереднім....
Карпа зовсім не оправдала моїх сподівань (це той мій третій недолік, про який я говорила в попередньому пості, щодо схильності ідеалізувати людей, а потім ображатись на них за те, що ті виявилися мудаками)... Я чекала якоїсь іншої поведінки, чекала ейфорії, кайфу.... А побачила тільки посередність.... За яку, страшенно на неї образилася....За заучений стьоб по заздалегіть продуманому сценарію... І за автограф (надпис великими буквами "КАРПА"). Хіба то автограф? Навіть супер-пупер-супер-стар і то дають кращі автографи....  Хоча, чого на неї ображатись? Кожен є таким яким він є... На це мені сказали : "Якшо вже робиш з когось майже-ідеал, то роби краще його з мертвих. Хоча б будеш знати, що вони тебе не розчарують".... В цих словах є своя правда...
Хоча мені все одно буде подобатися Карпа.... Але ВЖЕ так само як і інші... Вона перестала бути тією планкою на яку я рівнялася....
Короче, то всьо хірня.... Звучу як остання ображена дитина, якій дали несолодку цукерку :)))
До кінця літ.вечора ми так і не досиділи.... Ні мої, ні  Алінині і Самарині вуха не змогли слухати того літературно-філософського "розмаїття".... Хоча наші дівчатка - Ірина Рехло та Христина Бахур виступили на УРА... Молодці... Горжусь за них...  Решто - сама сірість.... Не те, щоб я вміла писати краще.... Просто я очікувала від цього дійства чогось, повторюсь, більш ейфоричного :(


А знаєте, о 7 ранку, після безсонної ночі, іноді страшенно хочеться шампанського.... Просто так... І щоб корок з голосним вистрілом летів до стелі....

На цій позитивній ноті я і закінчую сьогоднішній (себто вчорашній день) і коли вже на дворі зовсім світло валю спати :))))