Іноді мене навідують думки, що хочеться видалити цей щоденник....
Але я ще не настільки змінилась внутрішньо, щоб починати щось нове....
Та і навряд чи скоро змінюся...
Видалення старого щоденника це як самооновлення організму...
Заміна старої шкіри, як це відбувається у змій.
Намагання почати все з 0. Чи хоча б з одиниці...

Але видалити гігабайти  написаного тексту, то не проблема, а позбутися гігабайтів спогадів практично неможливо...
Тому і пишу... По темі і без теми...
Але щиро....Принаймні намагаюсь щиро і відверто...
І допоки не буду відчувати за своїми рядками фальші (як це було в старому щоді), до тих пір і буду писати тут....