То був третій раз.... Я тобі завжди казала, що навіть за великих виключень третій раз для мене є останнім....
Ти уважно мене слухав і не перебивав.... Ти завжди поступаєш як психолог, коли на мене нападають приступи люті і незадоволеності власною персоною та всім, що мене оточує.... Я говорила багато різного, багато того, чого можливо не хотіла тобі казати зумисно.... Ти навіть не уявляєш як мені шкода... Я знаю, що деякі слова тебе і досі болять... Але ти ніколи мені про це не скажеш.... Занадто сильно любиш, я знаю....
Я тоді сказала, що нам краще розійтися.... Тобі легше вільному, мені легше самотній....
Ти пішов на балкон покурити, а я так і залишилася сидіти на кухні....
Ми заперлися кожен у своєму ізольованому просторі, щоб недайбог не показати, що вміємо плакати...
І раптом мені стало страшно....Страшно від усвідомлення, що тебе може більше не бути в моєму житті....
І нас більше не будуть об"єднувати ці вимучені кілька метрів гордості і власних принципів...
І якщо це кінець, то більше не буде твого сонного дихання поруч, я більше не буду прислухатися як у твоїх венах пульсує кров, і не буду посеред ночі вгадувати які тобі сняться сни, торкаючись твого теплого тіла.... Зі мною залишаться тільки холодні стіни в яких мабуть ти єдиний зумів зігріти мене і приручити....
І мабуть вперше в житті мені стало щиро наплювати на свої пинципи і свій егоїзм, на свої таракани в голові, яких останнім часом розвелося дуже багато...
Та і в серці було надто тісно, щоб помістити туди пунктик "я тебе втратила".....
P.S. Дикі кішки таки стають домашніми..... коли люблять по-справжньому....