Я закрилась в коробці з бетону...
І нікого не бачу й не чую...
Серце в грудях немов з картону...
А снодійне його лікує...

Пишу всім, що життя прекрасне...
Я щаслива на буквах з екрану...
В мене є телевізор і праска...
Є комп"ютер, є коврик, ванна...

Ну а більше нічого не треба...
Їсти можна, але не охота...
Є у мене вечірнє небо...
І сусіди приходять з роботи...

Хтось готує вранішню каву...
Хтось малює чиїсь портрети...
А у мене і так все кльово...
Є ще пиво і сигарети...

Поруч книги і купа фільмів...
Різна музика, що дратує...
А душа вимагає обіймів...
"Ну навіщо тобі то?" - кажу їй...

Серце викину в еліфатор...
Крок зроблю, тільки б стало сили...
Розіб"юсь чи навчусь літати...
Бо душа вже своє віджила...

Та жартую.... я ляжу спати....
Як завжди докурю свій Winston...
Вип"ю ліки від душевної  втрати...
Ну а завтра прийде вже......ІНШИМ.....