[308x231]
Настроение сейчас - Теплий, сонний...

Час вже запівніч, а я ще досі не сплю. Грає чудова музика, проте з кожною хвилиною все більше перестаю її слухати. У голові крутяться різні думки. Що бентежить мене? Чому я ще досі не сплю?.. Сон... Одразу ж уявляю собі літо, теплу погоду і безмежне поле, вкрите золотими колосками. Дехто називає це "золотим морем" і я погоджуюсь. Але це лише літній сон, а я тут, у зимовій реальності... Посеред "золотого моря" видніється постать... Повільно наближаюсь до неї... Все виразніше бачу чоловіка у брилі, з косою в руках і у мокрій сорочці. Він робить рух косою, стинаючи колоски, що, мов тоненькі надії, тягнуться до сонця. Сонячні зайчики від коси засліплюють мені очі... Погода сьогодні на диво чудова: у небі нема ні хмаринки. Жерке палюче сонце і синя височінь нависає наді мною... А недалеко за полем тече річка: чиста-чиста, така чиста, що чудово видно дно. Біля річки бігають дітлахи... Вони радісно і голосно сміються, і цей сміх наповнює все довколо, робить його якимось більш живим, яскравим... сміх все дужче лунає у моїй голові... Все навкруг потемніло...Косар і дітлахи розчинились... Розплющую очі: моя голова лежить на столі і щось голосно сміється у колонках... "Невже я заснув?"... Повільно підводжу голову, думаю про свій сон. Раптом спадає на думку: "Косар і дітлахи розчинились, просто зникли... А раптом і я колись просто розчинюсь, зникну, як сон на сході сонця і пам'ятатиме мене лише одна людина чи, може, забуде... Ні, певно пам'ятатиме... я зроблю все, щоб лишитися у її пам'яті"...