[показать]Vikusya
Вчора ми домовилися про зустріч з кумою і хрещеницею, хотіли покататися на санках, але надворі було холодно і тому ми сиділи в них дома пили чай, гралися, трохи танцювали. Альбіна зліпила свій перший рогалик)) Я з радістю вовтузилася з нею і годувала її, але я відчуваю, що в мене немає того відчуття спокійної впевненості в своїх діях, яке так необхідне для того, щоб бути матір'ю. Я розумію, що це почуття можна розвинути лише через спілкування, автотренінги тут не допоможуть.
Ще я чомусь продовжую не слухати власне тіло, годуючи себе тим, що мені не підходить, а потім відчувати від цього дискомфорт і біль, чому так я поки що не розібралась, можливо це якась нелюбов до себе, елемент небажання жити або аутоагресія, а може це просто розхлябаність і думка про те, що мені підійде і якась фігня. Чомусь згадалась мамині фрази "Ай, нічого тобі не буде, їж", "Іди/роби, нічого тобі не станеться"
23:00
10:25
Прокидалася вночі з дикою істерикою
вівсяна каша, мюслі, цукерка, ківі, гранат, рагу, пшенична каша, гречана каша, плетінка, сир, сухарі, рогалик
теплий костюм
зробила епіляцію, прибрала деякий хлам, зустрічалася з подругою і хрещеницею
9
Дякую Богу, що багато негативних емоцій вийшло з мене вночі з істерико і зараз я спокійна. Дякую Альбіні та Ірі за спілкування, і частування, тітці Маші дякую за рогалики
пригледіла собі набір для творчості
нічого
сьогодні ловила себе на невпевненості, яка родом з дитинства
намагаюся проговорити для себе принципи і межі нашого спілкування
нічого