[471x698]
Настроение сейчас - улет!!!

НАРОД, прикиньте я сдала, этот долбанный, гребанный стих… тьфу пролог)))) и что самое интересное я его не капельки не учила. Мне, конечно, многие говорили, что у меня извращенный и пытливый ум, но скорее здесь победила моя несказанная наглость. Вообщем моя в наглую заявила маме, что если она мне не поможет в осуществлении моего плана, то меня выкинут и ей придется все документы заново переоформлять. А сам план состоял вот в чем, моя сделала безумно пушистую прическу, приклеила к спине скотчем провода, и наушники всунула на мертво в уши. Вообщем я должна была скинуть маме вызов и после она должна была мне перезвонить, а после моего кашля (секретный сигнал) она должна была диктовать мне 23 столбика беспощадного маразма, ну вообщем так все и было:)))))) После чего мне за стих поставили 10 балов и я спокойно потелипала домой, гы)))) ну теперь остается пересдать физику, и я свободна)))

З.Ы. Настена, я тя поздравляю с покупкой билетов в Москву, и с исполнением твоего желания, и вооще чтоб все твои желания сбывались, вот как это сегодня)))

Кста, вот вам тот маразматический пролог, над которым я долбалась:)
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізниу
Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,
Тяглом у поїздах їх бистрбїзних?

Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?

Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?

Задарма в слові твойому іскряться
І сила й м'якість, дотеп і потуга
І все, чим може вгору дух підняться?

Задарма в пісні твоїй ллється туга,
І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.

О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!

Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом, —
Не нам тебе провадити до бою!

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.