JPEG

На білом керамічном фоні, краса в полоску,
Я весь в тремтінні, холодає...Позаду чайник,
Душа розірвана в надіях і гематома в мозку,
Красиві очі, рідко бачу, втонув в безкрайніх.

То вище ніж живу, але пройтися є бажання,
Чекання дій та повідомлень, нащо і сам незнаю,
Без ваших пустих каментів, моє лиш побажання,
Купую пачку мозку, передоз, але ще три ковтаю

Сто сімдесят дві вісімсот зігріють краще кави,
Одно що зараз дороге на півкитайському товарі,
Частоти стукоту дають в життя новіші плани,
Все де я є, залишуть й заберуть, вони останні...

Чуже ім'я говорить телефон, для мене привітання,
Живу в тіні, для когось краще ніж глуха реальність,
Без цього й смисл утратило моє без них скитання,
Веде до звички й спокою моя словесна бездіяльність.

Найкраще, що я бачив, виклакає відчуття життя,
Украду, вкраде тиша, циклічно й рекурсивно,
Мовчання. Фантазія народить прозорість почуття,
Кричу у світло німотою, я зізнаюсь пасивно.