Розмиті відчуття, усе стає ясніше,
Я не знаходжу слів, щоб пояснить,
Пітьму ніколи я не бачив яскравіше,
Нерозумію чому все в душі кипить.

Відлуння страху приведе в нікуди,
А погляд мій уже зовсім чужий.
Чому мої слова не розуміють люди,
Можливо я занадто вже простий?

Хіба так важко прямо говорити,
Навіщо мовчки і повільно утікать?
Я в змозі все в житті простити,
Не потребую я чужих розп'ять...

Ненавиджу лиш жаль і чужі сльози,
Ненавиджу коли обманюють себе,
Підлу брехню, пусті дурні погрози.
Обожнюю з усіх я лиш ...