В чому це все? Повністю все?
З літер п’яти – слово «Життя».
Знову мене кудись в небо несе
Чом не відоме мені каяття?

Марно живу? А чи марно прожив?
Десять по три – проскакав, пролетів.
Різне було, але мало тужив.
В Віру зневіритись ще не хотів.

В чому я бачу самого себе?
Що не моє – відчуваю нутром.
Тільки постійно лиш думка шкребе:
Стежка моя – це завжди напролом.

Спокою, скромності, пози й покори
Вчусь, як школяр, зледащілий украй,
Але у мріях – підкорені гори
Поштовх дадуть – через терни у Рай.