Ранки подібні до ранок


І знову настав ранок…Пробудження було легким і прозорим. Душа скандувала, їй було добре, вона відчувала себе юною, як травнева конвалія. Тіло, яке вона заповнювала вкрай було легким та нестримним. У них наступив унісон. Неповторне відчуття…
Ранки тривали. Кожен приносив щось нове, щось неповторніше. Він міг цілими днями блукати, без будь-якої мети, брудними вулицями древнього гордого міста. Думав, мріяв, марив, дихав, курив. Коли наставала пора відпочивати, занурювався у спокій Гіпнозу з єдиним бажанням – дочекатись наступного ранку.
Гармонія душі і тіла трапляється дуже рідко. Певно, Душа відчуває момент досконалості Тіла і починає витворяти різноманітні капості: то їй хочеться літати, то мріяти, то знайти якийсь сховок.
Чомусь згадались рядки російського поета:
« Душу выгнали из дома натурально под-забор,
Телу есть где спать, что кушать, только
мается оно
И все время ищет душу, сбившись с сильных
своих ног…»
Певно для порівняння. Він міг це зробити. Тому, що досить часто доводилось мирити своїх Душу та Тіло.
Були різні випадки…