Минув ще один день мого життя… правильніше буде, мабуть, сказати ілюзії мого життя, яку я так уперто створюю, щоб виправдати своє існування. Я вражений… ніколи б не подумав, що з мене такий чудовий актор, ха-ха! Звичайно, що смішно! Я вже вмію дивитись людині в очі, слухати, що вона говорить, а думати про НЕЇ… ггг справді, кілька раз замічав за собою )). Навіть найкращі друзі не мають уявлення про те, що твориться насправді в моїй душІ. Завжди веселий, жартує, іноді весь в роботі… таким мене знають друзі, рідні, та й усі, мабуть. А який сенс показувати на загальний огляд свій стан, свої думки? Тим більше, що нічого хорошого і позитивного в них немає. А слухати стандартні поради мене стошнить певно… та і не існує порад на таке, як і ліків.
…..і мені страшно… невже ніколи я не змінюсь, не знайдеться в моєму житті чогось, що перемогло б Заїр, який, відчуваю, вже повністю мене поглинув? Минуло майже чотири місяці, як я тебе не чув, не читав, не бачив, не торкався… в спогадах навіки залишились наші останні обійми біля таксі, яким ти поїхала додому приймати ліки… від мене, певно… добре, що є від мене, а від тебе ще не винайшли… нажаль ((. «Прощавай» - останнє, що я тобі сказав… і мовчанка у відповідь. Ти просто підійшла до таксі і сіла… не обернулась, не було, як зазвичай, твоєї помішки, повітряного чмакса, твого «па-па». Мені не запамятались твої останні слова, бо перед прощанням я попросив тебе обняти… і ми стояли хвилини дві, може три… в мене текли сльози, бо відчував, що це остання наша зустріч. В памяті промайнули світлі спогади, які моментом перейшли в холодний піт від тієї думки, що усе минулось, усе втрачено… без анінайменшої надії.
……Тільки не для мене, бо який сенс так думати? Навіщо тоді жити? Ілюзія створює сенс до життя. Я став сліпим до реальності… здоровий глузд і розсудок я сховав у найдальших комірках своєї памяті і мене це влаштовує, бо ілюзія створює необхідність мене на цьому світі. Достатньо тільки думки про те, що живу я для неї, що я хочу зробити її щасливою… принаймі ніколи не перешкоджати її щастю. Хоч і знаю, що в неї все є, знаю, що реально я виглядаю нікчемним проти неї, знаю, що не достойний її, знаю, що шляху назад не існує, знаю, що вона вже забула про мене…… але знаю також, що БЕЗМЕЖНО КОХАЮ, що не зможу зробити щасливою іншу, тому що всі мої думки про неї, все що я роблю - для неї, знаю, що ніхто цього в мене не відбере, навіть ВОНА не зможе забрати мої мрії про неї…
Я кохаю тебе! Мені необхідно обійняти тебе, щоб ти притулилась, як колись, до моєї щоки, попросила поносити на руках і муркала мені на вухо….


….знайдіть мені ліки, врятуйте мене, якщо це можливо.


З.І. Нещодавно побачив в інеті її найкращу подружку… незнаю, мені погано від того навіть, що я думаю про таке… ні, я не збираюсь просити подружку якось вплинути на неї, щоб вона вернулась… зовсім не так, це не мої методи. Єдине, що хочу, це хоча б в кількох словах якось довідатись як в неї справи, не видаючи себе, звичайно. Незнаю чи правильно це… так, це обман, тому і сумніваюсь. Єдине виправдання, це те, що вигоди для себе ніякої не хочу отримати, тільки знати як вона, чи все добре…
…то як порадите вчинити?