Цими смс-ками і закінчилась ще одна історія кохання:

- Відпускаю на волю тебе, моя пташко,
Хоч паскудно на серці й душі моїй важко.
Каюсь я, що не зміг я тебе зрозуміти –
Не змогло твоє серце мене полюбити.
Що симпатія й пристрасть не стали коханням,
Лиш принесли твоєму серденьку страждання.
Як ніхто, заслужила ти щиро кохати,
І не вправі я в тебе це щастя забрати.
Я для тебе і зірку міг з неба дістати,
Та не зміг би заставить тебе покохати.
Шкода, що так пізно я це зрозумів,
Все світле, що було в нас – чорним зробив.
Смс-ки твої в телефоні ще є…
В них слова твої ніжні і образ живе.
Лиш у них збережуться блаженні часи,
А тобі даю шанс – прощавай назавжди…

- Тобі вдячна за те, що зміг зрозуміти,
Що даруєш цю волю мені, наче квіти.
Бо потрібна вона мені, як повітря,
Як натхнення поету, як іграшки дітям.
А у серці своєму берегтиму лиш сяйво,
І не стане спогад непросвітним туманом.


Ось і все… на очах сльози, а серце зжалось. Найбільший казус мого життя. Казка з нещасливим кінцем. Я, людина не забобонна, в пошуках якихось непотрібних уже нікому, хіба що для мене, пояснень, починаю задумуватись в магію чисел та імен. Так, саме в п’ятницю тринадцятого ми познайомились. Вона рак, я козеріг – два абсолютно протилежних знаки у всіх аспектах. Ну а наші повні імена це взагалі справжні антиподи, якщо провести паралель з відомими політиками сучасності – Юля Володимирівна і Володимир Володимирович… Починаєш задумуватись – може і справді так мало бути як сталось…