у нідерландах, далеких романтичних нідерландах, де тюльпани, вітряки, конопля, ван гог і мої улюблені лялькарі, є місто лейден, де на стінах пишуть поезію. з 1992 до 2005 року на стінах лейденських будинків з'явився 101 вірш.
на сайті проекту написано, що він фокусує увагу на взаєминах між текстом і зображенням. перетворити стіни на сторінки - ось задумка організаторів. усі вірші подано в оригіналі як тексти для всіх (напрошується асоціація з "кожному своє кіно"), тому значна частина їх доступна для споглядання як графічні об'єкти. іноді, щоправда, допомагають переклади англійською, розміщені внизу стін, а я намагатимусь підбирати ше трошки українських у разі потреби ;)
за наводку велика вдячність транслітові.

олександр блок, ніч
[512x384]

поль верлен, осіння пісня
[525x700]

Ячать хлипкі,
Хрипкі скрипки
Листопада...
Їх тужний хлип
У серця глиб
Просто пада.

Від їх плачу
Я весь тремчу
I ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні,
Пригадаю.

Кудись іду
У даль бліду,
З гір в долину,
Мов жовклий лист
Під вітру свист -
В безвість лину.


джоті т'хуфт - поет це вірш
[600x343]

The poet is a poem

The poet is a poem 24 hours a day.
The poet is an alchemist who knows
how to turn the lead of everyday life into gold.
His poems speak for themselves.


вільям шекспір, сонет ХХХ
[600x450]

Sonnet XXX

When to the sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time's waste:

Then can I drown an eye, unused to flow,
For precious friends hid in death's dateless night,
And weep afresh love's long since cancell'd woe,
And moan the expense of many a vanish'd sight:

Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o'er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before.

But if the while I think on thee, dear friend,
All losses are restored and sorrows end.


марина цвєтаєва - моїм віршам...
[600x450]


герріт ахтерберг - виповнення
[600x450]

Fulfillment

The best of years past pushes against me again this evening.
All your usual questions find again a listening ear.
Is it raining. Yes it's raining. Good night.
Let's sleep now, you say softly.
We listen and lie there. Wind blows against the window,
Just stay right there, I say, and I utter your name.
Everything that is answer comes from me.
You become filled with an endlessness.


фредеріко гарсія лорка - De Profundis
[600x450]

De Profundis

Назавжди сто закоханців
поснули з журбою своєю
під висохлою землею.
В Андалузії є довжезні
червонасті дороги.
Кордова - то зелені
оливи, хрестів там сотня -
спогад наземний.
Назавжди сто закоханців
поснули з журбою своєю.


тадеуш ружевич - я писав...
[450x600]