[317x500]
найзимовіший - як на мене - вірш узагалі.
текст, який повертаєься до мене весь час, коли під ногами лежать сніг, пісок, сіль... коли в пучки пальців холодно-холодно, а теплий подих робиться вологим і краплями осідає на шалик чи арафатку. текст, який просто повертається до мене весь час. один із найглибше улюблених - аж до примружування очей і смакування складів.

Юрій Андрухович - Етюд з воронами

На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля кафедрального
і сірий день мугиче боса-нову

відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать

ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду

ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду
і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль тяжкі земні мірила

а ми в холодні кухлі тепло дишемо
і дивимось як мають чорні крила

(фото - enygma 42)