навіть якшо він існує, то в кожного - свій.
мій шлях до істини погрожує бути незавершеним. бо все, шо можна пізнати й шо можна осягнути, це просто часткові вияви. не знаю, чи того, шо зветься істиною, чи того, шо зветься богом, чи того, шо зветься гармонією - втім, байдуже, бо якшо шось із них навіть існує, то його називають усіма цими словами. причому з великих літер. а я не люблю великих літер - тому мені нема сенсу писати про іситну. у всіх метафоричних розрізах.
але цей хлопчик із карими очима... не можу припинити про нього думати - і не так про нього, як про його шлях. у нього є істина, причому така проста й кожному доступна, шо аж дивуюся, чому він нею не намагається ділитися. тобто нє, не так. він-то намагається, але зовсім не так, як зазвичай діляться простими лютеранськими істинами (не знаю, який саме він протестант, але з-за його слів про біблію виразно підморгує герр мартін). для нього це так просто і так смішно, шо інші _не_бачать_ - знаєте, оті здивовані дитячі очі, коли кажеш йому, шо в біблії загадка на загадці; йому ж воно зрозуміло, він вірить, шо знає... а може, він просто вірить. адже знати не обов'язково.
і я це зараз пишу без іронії, зовсім, справді, я це пишу з такими дивними почуттями, і не знаю, до кого більше - до хлопчика з велетенськими глибокими зіницями й світлом в очах чи до себе, яка не може припинити думати про його шлях. він приблизно мого віку, він світиться і він щасливий - йому начхати на погані новини від екзистенціалістів, на те, шо ми не можемо осягнути задум бога й не можемо навіть припустити, чи такий задум є, чи бог узагалі є... він вірить. а те, шо він вірить, наче його істина може бути одна для всіх, наче взагалі може бути істина, одна для всіх - шо ж, він же тільки приблизно мого віку, в нього купа часу. але знаєте... якшо кожному воздасться по вірі його, цей хлопчик і _там_ буде щасливий. може, він співчуває нам, які _туди_, на його думку (та й, шо ж тут, на свою теж), не втраплять. а я просто страшенно сподіваюся, шо він ростиме - "дорослішати" й "рости" це різні слова - але не загубить того світла. якою б не стала його віра.