аааа. так це саме той самертайм) я його, доречі, частенько наспівую, або награю на харпі коли є настрій) згоден. я саме такий ледащий як та мелодія))) тіки я віддаю перевагу "класиці" у сенсі виконання)

Nikogdaver, та класики там теж наче багато різної - біллі стюарт, елла фіцджеральд з армстронгом, біллі холідей, її тільки лінивий не каверив. кажуть, є вже близько десяти тисяч версій. але я джаз не дуже шоб (до цього дорости треба, певно. одна з речей, в яких я таки визнаю, шо треба дорости =)), тому найбільше люблю зомбівський варіант.

є такі люди, що б не робили - кавером не назвеш) а на тих, хто каверить я дуже рідко звертаю увагу)

"...кто-то делает ремиксы, кто-то делает римейки" (ундервуд)

Nikogdaver, ой, а дарма, я час від часу такі шикарнючі кавери знаходжу - останнім моїм відкриттям стала "I Disappear" металліки, зіграна ін екстремо. воно таке... водночас як у металліки і як в ін екстремо, причому поєднує якраз гарні риси обох. мовчу вже про прекрасну серію колискових обробок із рок-музики або про струнний квартет... суцільна інтертекстуальність :)
/а ундервуд - це добре... дуже добре/.

на деякі поодинокі випадки я і припас першу фразу)
а ще..макс раабе - кавер на "упс ай дід ит.." брітні спірс. ні, боюся, для мене вдалий кавер - це у першу чергу стьоб)

щось не збагну, чому мовчиш про (я правильно зрозумів?) рок-обробки колискових? не мовчи, поділися.)) це як раз той випадок!

моє недавнє класичне відкриття "Siouxsie and The Banshees - Face To Face", це такий котячий спокій, я про нього мрію

колискові - це не стьоб. і це не колискові в рок-обробках, а навпаки. тут є про них: http://www.liveinternet.ru/users/verbava/post55018812/
і так, під них дуже гарно спиться :)

simply_the_grey, і ти туди ж. я їх уже другий тиждень скачати забуваю =)

verbava, вибач, якщо я ненавмисне торкнувся чогось особистого))

аа. тобто я спочатку подумкав правильно, а потім - ні) просто обробка більш притаманна стилю аніж жанру.)

Nikogdaver, може. я літературознавець, для мене схожі обробки зовсім природно виглядають, до чого б вони не схилялися. у жанр навпаки, по-моєму, веселіше - в умберто еко, наприклад, є прекрасна серія "внутрішніх видавничих рецензій" на класику світової літератури. їх так читати радісно :) як із цими колисковими - така собі радість відкриття, знайдення в чомусь новому давно знайомого й зовсім іншого.

simply_the_grey, та нє, просто знаєш, бувають такі штуки... ти про них не чуєш - і живеш собі преспокійно. а потім дізнаєшся - і раптом помічаєш, шо про них дуже багато хто говорить. от з цими англійцями так само. так шо треба слухати.