давно уже не спілкуємося з ромцьом здориком, давно вже не читала, шо ж він тепер пише. а ці слова - назва одного його вірша - лишаються. часто звучать у голові.
так давно... ше тоді, коли в асьці я була - tasha, та й аська в мене була інша. здається. він називав мене чортеням, і я - шоб із честю нести це звання - навіть поставила собі на аватару фрібсдешного чортика. було справді мило. коли я починала психувати й робила собі сумно і погано, він намагався допомогти як тільки міг. а ше у мене досі лежить подарована ним фєнька. хороша людинка ромцьо здорик. житомирська поетична школа - то взагалі приємні людинки.
от як цікаво. збиралася написати про те, шо дико болить голова, і від спання - тільки більше, тому читаю структуралістів, а коли зовсім перестаю розуміти, шо там написано, починаю займатися фігнею. про те, шо клоуни бувають або страшні, або сумні, але я вже так давно-давно не бачила жодного смішного клоуна, шо й забула, чи вони взагалі є. шо зараз почуваюся приблизно отак і шо це моя улюблена фотосесія з нею. написати - й повернутися до структуралістів. але зараз оце допишу - й піду шукати в тирнеті тексти ромця здорика.

[600x416]

[481x640]

[600x459]

[481x640]

[481x640]

[437x640]

[481x640]

[481x640]

[481x640]