...яку вирішив наваяти ейсід, оскільки тиждень самроботи сприяє рефлексуванню.

от у вас яке чоловіче питання (читай - почуте від чоловіка) займає перше місце в хіт-параді абсурдності?
в ейсід це безперечно й однозначно "а нашо я тобі?". байдуже, з яким виразом обличчя й тоном його задано: чи жартівливо-спокусливим, чи сумним і замисленим, чи з трошечки офігівшим. байдуже, ким його задано: чи коханим, з яким ми вже дааавно прокидаємося в одному ліжку, чи кимось, хто про коханого знає, чи... ну, коротше, як доводить практика, задають це питання практично всі, і, шо найстрашніше, вважають вони його аж ніяк не риторичним. шо єсть великий ахтунг.
нашо про це запитує коханий - загадка за сімома замками; може, він час від часу думає, шо мої егоїстичні порухи змінилися якимись вищими. а може, просто забуває, шо я йому минулого разу відповідала.
але менша з тим. найбільша проблема полягає у принциповій відсутності будь-якої адекватної відповіді. і якшо коханому я ше можу сказати "бо я вас люблю" (шо насправді нічого не пояснює) й тему майже закрито (ну так, мені ше скажуть, шо се егоїстично, але я й так знаю), то почуте від когось іншого це питання викликає у мене майже доісторичний страх. ну йолки, а чому б ні, а просто так, а мені всігда подобалися плюшеві чоловіки, а тебе приємно слухати. шо теж насправді більше звучить, як відмазка. шкода тільки, шо не-відмазок не існує. поки я не знаю відповіді, я її озвучити не зможу; як тільки я знатиму відповідь, я зроблю все, шоб її ніхто не почув. чоловіків, яких треба нашось, взагалі-то не дуже й треба по-справжньому, нє?