бо я шото не вмію. усі спроби написати про те, яка ж я насправді щаслива, закінчуються... отаким - і то ше не найгірший варіант (взагалі-то частіше виходить шось майже із трилерів, з купою кров'яки, поламаними кінцівками й соплями на стінах ).

цей початок зими люди надто гостро відчули
у відтінках небес і пасьянсах умов погодних
ми з тобою на ми і від цього така розчуленість
що любити тебе виглядає цілком природним

що ділити свій час і вечірні горнятка чаю
виглядає на гарний спосіб буття щасливою
і так тепло бо нас тільки двоє і так звичайно
і не страшно коли голосять останні зливи

але я накидаю плащ бо знадвору знову
чути гавкання псів і сусіди вмикають світло
гарних снів і пробач це така усесвітня змова
про сезон коли всі маргарити купують мітли